Індивідуальна консультація -
«Мінімальний» пакет

Світогляд – це система поглядів, оцінок та образних уявлень про світ і місце в ньому людини, загальне ставлення людини до навколишньої дійсності та самої себе, а також обумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання та діяльності, ціннісні орієнтації.

Світогляд надає діяльності організований, осмислений і цілеспрямований характер. Яка позиція «Я», таке і сприйняття світу.

Типи світогляду:

1. Міфологічне.
2. Релігійне.
3. Філософське.

Міфологічний тип світогляду визначається як сукупність уявлень, які були сформовані за умов первісного суспільства з урахуванням образного сприйняття світу. Міфологія має відношення до язичництва і є сукупністю міфів, для якої характерне одухотворення та антропоморфізація матеріальних предметів та явищ. Міфологічне світогляд поєднує у собі сакральне (таємне, чарівне) з профанним (загальнодоступним).

Релігійний світогляд грунтується на вірі у надприродні сили. Релігії, на відміну від більш гнучкого міфу, властиві жорсткий догматизм і добре розроблена система моральних заповідей. Релігія поширює та підтримує образи правильної, моральної поведінки. Велике значення релігії й у згуртовуванні людей, проте її роль двоїста: об'єднуючи людей однієї конфесії, вона часто поділяє людей різних вірувань.

Філософський світогляд визначається як системно-теоретичний. Основною відмінністю філософського світогляду від міфології є висока роль розуму: якщо міф спирається на емоції та почуття, релігія на безумовну віру та переконання, то філософія – насамперед на логіку та доказовість.

Форми прояву світогляду структуровані відповідно до типології:

1. Міфологічний тип:
   • Ідеали;
   • Принципи.
2. Релігійний тип:
   • Духовні цінності;
   • Переконання.
3. Філософський тип:
   • Ідеї;
   • Знання.

Фактори світогляду формуються на основі його типів та форм прояву.

УВАГА!
Рекомендується використовувати не більше 10 факторів світогляду для кожної форми його прояву.

Бажання - це почуття, що виникає в момент відчуття гострої внутрішньої потреби володіння чимось чи кимось є ключовим інструментом цілепокладання. Будь-яке бажання, як правило, складається з трьох складових:

1. Усвідомленості – твердої впевненості особистості у тому, що вона хоче на даний час.
2. Мотив – чітке розуміння того, що особистість набуде, коли здійсниться його бажання.
3. Засобу реалізації – ясного усвідомлення послідовності дій спрямованих на досягнення бажаного.

УВАГА!
Рекомендується формалізувати не більше 10 бажань з обов'язковим описом усвідомленості, мотиву та способу його реалізації.

Потреба – це внутрішнє відчуття недостатності чогось, що виникає у конкретній ситуації та за певних умов. У процесі визначення базових потреб виявляються фізіологічні та психологічні фактори, що утворюють справжню внутрішню природу людини.

Багатофакторні потреби по Абрахаму Маслоу:

1. Фізіологія.
2. Безпека.
3. Кохання.
4. Визнання.
5. Самоактуалізація.
6. Пізнання.
7. Естетика.

Двофакторні потреби за Фредеріком Герцбергом:

1. Задоволеність.
2. Незадоволеність.

Двофакторні потреби по Сергію Азімову:

1. Раціональні.
2. Емоційні.

Для виявлення мотивуючих потреб застосовується «Метод парних порівнянь» Віктора В. Скворцова.

УВАГА!
Рекомендується формалізувати не більше 10 факторів для кожного виду потреб.

Цінність - важливість, значущість, користь, корисність чогось. Зовні цінність постає як властивість предмета чи явища, характеризує віру у загальне поняття, що може ставитися до кількох об'єктів і ситуацій. Система цінностей — поняття теорії цінностей, що означає сукупність думок, що склалися у людей, про значення в їх житті речей і явищ, що зустрічаються в природі та суспільстві. При виборі рішень та їх порівнянні, людина спирається на так звані «соціальні установки» - взаємозв'язок інструментальних і термінальних видів цінностей, формалізований Мілтоном Рокичем у методику їх виявлення під назвою «Система цінностей».

УВАГА!
Рекомендується формалізувати не більше 10 факторів для кожного виду цінностей.

Фактор є вимірювачем ступеня досягнення стратегічної мети за кожною з перспектив. Використання факторів покликане конкретизувати систему стратегічних цілей, зробивши їх вимірними.

Структура факторів по перспективам:

1. Фінанси.
2. Бізнес-процеси.
3. Маркетинг.
4. Продажі.
5. Навчання.

УВАГА!
Рекомендується використовувати не більше 10 факторів для кожної перспективи.

Методика пріорітизації факторів грунтується на адаптованій технології SWOT аналізу у вигляді «Матриці Іваненко», де фактори ранжуються за пріоритетністю відповідно до присвоєної ваги та розносяться по відповідним полям. За допомогою даної методики конвертуються раніше визначені певні якісні показники у кількісні. Тим самим створюється база для формулювання вимірних стратегічних цілей.

Стратегічна ціль – це очікуваний обчислюваний результат у вигляді чітко сформульованого та точно визначеного у часі найбільш пріоритетного кількісного фактора.

Найважливіші критерії стратегічних цілей визначені технології SMART. Стратегічна ціль має бути:

• Specific – конкретна;
• Measurable – вимірна;
• Attainable – досяжна;
• Realistic – реальна;
• Timebound – прив'язана у часі.

Для впевненості у глибині та повноті охоплення всіх напрямків вашого бізнесу рекомендовано зробити ще одну розбивку цілей за видами:

1. Ціль-результат. Саме що і саме коли ви намагаєтесь досягти. Наприклад, підвищити впізнаваність продукту Х на 30% до 10 місяця року Y.
2. Ціль-процес. Які процеси необхідні для досягнення результату. Наприклад, підвищити зручність упаковки продукту Х, підвищивши її ємність на 20% до 4 місяця року Y.
3. Ціль-вплив. Якісна зміна після досягнення мети результату. Наприклад, +15% лояльних покупців продукту Х до 12 місяця року Y.

Для зручності бізнес-планування стратегічні цілі варто розділяти на:

• Короткострокові, до 1 року;
• Середньострокові, від 2 до 5 років;
• Довгострокові, від 5 років.